За даними Українського інституту дослідження екстремізму (УІДЕ) 80% дітей протягом шкільного життя зіштовхуються з булінгом. Найчастіше цькування призводить до психічних розладів дитини, зокрема і до самогубств.

Що означає «кібербулінг»?

Кібербулінг— нове популярне “захоплення” серед молоді. Агресивність, жорстокість у висловлюваннях, наклеп з боку однолітків — все це характерно для кіберцькування, який може статися під час підліткового періоду (охоплює вік від 11 до 16 років). У реальному житті підліток може цього уникнути. Адже дорослі — вчителі, батьки сприяють зміні поведінки дитини на конструктивну.

Наразі Інтернет є досить поширеним явищем у сучасному світі, його неможливо усунути, тут все наше життя, ми вчимося тут спілкуватися, пізнаємо нову інформацію та поповнюємо свій словниковий запас, тому покращувати Інтернет–етику нам просто необхідно. Але кібернасильству досить важко протистояти в світі інноваційних технологій.

По-перше, дитина рідко коли скаже батькам про те, що вона стала жертвою кібербулінгу, їй просто соромно і страшно буде зізнатися у своїй помилці. Підлітки вчаться бути самостійними і незалежними від опіки батьків, тому контроль з боку дорослих їх тільки насторожує.

По-друге, потреба в підлітковому віці включає в себе саме комунікацію з однолітками. До речі, серед інтровертів більше підлітків, які налагоджують свою комунікативну сферу в соціальних мережах, вони переживають всі свої емоції внутрішньо.

По-третє, батьки нехтують індивідуальними особливостями дитини, приписуючи їм перехідні характеристики підліткового віку.

Які ознаки того, що підліток став жертвою кіберцькування?

— Раптова зміна поведінкового й емоційного стану дитини після користування соціальниими мережами. Це може бути агресивність, підозрілість і відверта замкнутість;

— деструктивні стосунки батьків з дитиною (особливо загострюються під час обговорення реального життя підлітка);

— істеричні прояви характеру (несподівані безпричинні сльози, крик);

— погіршення здоров’я через безсоння та занепокоєння дитини;

— невдалі спроби суїциду;

— дитина необмежено користується Інтернетом, надаючи перевагу віртуальному світові;

— різке погіршення навчального процесу в школі (дитина неохоче йде на навчання, суперечить вчителям і батькам).

Як захистити дитину від кіберцькування?

Часто батьки та й самі діти не розуміють, як можна захиститися від цієї форми цькування. Але існують профілактичні дії, доволі ефективні та прості на практиці, що захистять від впливу кібербулінгу:

1. Перш за все, батьки мають контролювати дії підлітка в Інтернеті. Звичайно ж, в міру. Навіть якщо Ви знаєте пароль, або сторінка налаштована на автоматичний вхід, ні в якому разі не заходьте на сторінку своєї дитини без її дозволу, це тільки погіршить ваші стосунки. Підказка: час від часу проглядати історію браузера або ж регламентувати обмежений час використання Інтернет-ресурсів, пояснюючи це тим, що Ви піклуєтесь про безпеку дитини. Відкритість і чесність — ось секрет оптимальних стосунків у вихованні дітей.

2. Будьте обізнаними в сучасних технологіях і поясніть дитині основні правила спілкування в соціальних мережах. Адже віртуальний світ не знімає з нас обов’язків бути відповідальною людиною.

3. Спілкування і зацікавленість у житті дитини— одна з основних протистоянь кіберцькуванню.

4. Спостережливість— проведіть експеримент, тобто протягом тижня уважно спостерігайте за своєю дитиною та зафіксуйте різкі зміни в її поведінці та прояві емоцій (настрою), свої дані поєднайте з використанням Інтернет-ресурсів, які дитина використовує.

5. І, наостанок, найпростіший спосіб профілактики кібербулінгу—більше проводити часу з дитиною (на своєму прикладі показати як можна і треба спілкуватися в реальному та віртуальному життя).

Отже, кібербулінг є небезпечним не тільки для оптимального розвитку цілісної особистості з розвитком всіх психічних компонентів, але й для життя підлітка. Через великий відсоток самогубств, що трапляються під впливом кібернасильства в США існують спеціальні правоохоронні органи, які контролюють віртуальне життя кожного Інтернет-користувача. На жаль, в Україні ця сфера є ще не вивченою, томуми маємо самі подбати про життя і безпеку своєї дитини.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Складові частини батьківської любові

Одним із найбільш важливих методів виразження любові молодим дорослим дітям є прояв фізичної любові. Більшість із нас дають багато такої любові своїм дітям у молодшому віці. Але коли вони виростають, ми не спішимо виражати ніжність в наших стосунках. А коли різні погляди, чвари і болі роз'єднують нас, скорочувати фізичний контакт стає все легше й легше. І все ж психіатри говорять, що кожна фізична істота потребує фізичної любові. Поцілунки, обійми, ніжні дотики рук - можуть багато сказати на пошук любові.

На жаль, багато ранених батьків не можуть собі продемонструвати свою любов, тому що вони дуже зайняті осудом себе в тому, що не завжди мають любові, яка, як вони знають, повинна була бути в них.

Але тут потрібно сказати, що любов, яка не ставить умови, не завжди є почуттям, яке нас переповнює. Вона є чимось набагато більшим, ніж просто відчуття серцевого тепла.

Безумовна любов є свідомим вибором. Вона в такій мірі є рішенням

розуму і волі, як і почуттям серця. Доказом цього є опис любові апостолом

Павлом в 13 гл. 1 Кор. Він не говорить тут про нервову, пристрасну або

філософську любов. Він говорить про любов, що вона робить і що не робить.

..."Любов довго терпить, милосердствує, любов не підноситься, ні

гордиться ...не шукає свого, не дратується, не думати зла ...все

покриває, все вірить, на все надіється, все переносить. Любов ніколи

не перестає!"...

Складові частини любові:

Терпіння.

Іноді нічого не робити - є справою любові. Любов, яка жде в потрібний момент почати свою дію, вона не спішить, вона спокійна, готова почати справу, як тільки з'явиться можливість.

Одна мати, любов якої бути прикладом терпеливої ​​любові, розповіла: «Багато років ми ждали моменту, коли наш син відчує потребу в нас. Всяка любов і увага з нашої сторони відхилялися.

Вінся відмовився прийти до нас, коли ми відзначили сімейне якесь свято. Але ми ніколи не переставали любити його і показувати йому нашу любов.

Тепер, після 8 років подружнього життя, дружина пішла від нього. У свою гору він прийшов додому, він потребував допомоги від нас. Я маю можливість, яку так довго чекали, проявити до цього свою любов».

Доброзичливість і милосердя.

Якщо терпіння є любов'ю, яка вміє ждати, то доброзичливість є діючою любов'ю. Іноді це дуже просто, і все ж - це очевидно і ефективне вірування любові. Добрі справи вимагають дійсно великої сили волі, коли вони повинні виходити з нас, незважаючи на нашу біль і зайнятість. Наші слова любові будуть звучати пусто без добрих справ.

Смиріння,

Батьки часто хочуть показати свою любов таким шляхом, який би присоромив їхню любов. Кому невідомий такий вираз: "Дивись, скільки я роблю для тебе, не зважаючи на те, що ти так поводишся зі мною!".

Але любов такого типу не є справжньою, так як вимагає уваги і подяки.

Любов, сила якої знижується, це та, яка виставляє собі напоказ, хоче бути поміченою.

Смирення любов діє ніжно, необразливо, за кулісами, не обтяжена потребою бути поміченою.

Ввічливість.

Любов не діє безчинно. Якщо є місце, де звичайна ввічливість порушується, то це - у себе дома. Батьки часто безцеремонно перебивають сина або дочку, щоб виказати свою думку.

Ми не зовсім звертаємо увагу на те, що говорять наші діти, і не розширюємо свою ввічливість до того, щоб вислухати їх.

Ми іноді виправляємо або критикуємо наших дітей у присутності гостей.

Любов безкорислива, тобто неегоїстична. Часто ми думаємо про безкористність, як про віддачу своїх прав. Любов же іде просто глибше. Вона абсолютно не шукає своїх прав, вона їх ігнорує.

Наступне:  добрий характер. Не думати зла, тобто не вести запис причинних образів, є великою за допомогою доброго характеру.

Почуття роздратованості, яке так часто заважає батькам, повинно бути погашене духом добра.

Любов не думать зла.

Одна мати поділилася зі мною своїми проблемами з приводу недосконалості людської любові. «Ми любили, - говорила вона, - ми турбувались до тих пір, доки не відмовило наше здоров'я.

Іноді людська любов просто відлітає і залишає нас з пустим болем.

Тоді все, що ми можемо робити - це кричати: "О боже, дай нам більше любові!".

Якість духовної Любові легко вища всякої іншої, яку ми стараємося проповідувати. Це любов, яку Бог дає, ніколи не перестає, її віра, надія і терпіння ніколи не теплять невдачі.

Тому кожен або мати, який просити, може знайти, що у Бога велике багатство любові. Божественна або свята любов - це єдиний ключ і секрет до духовної любові, яка зможе вплинути на життя наших дітей.